Robert Lendenfeld

Опубліковано: Молдован Ольга Мірчівна, 04.04.2016

З 1892 по 1897 р. Зоологічним інститутом Чернівецького університету (Zoologisches Institut der Universität Czernowitz) керував всесвітньовідомий австрійський вчений Роберт Лендмайєр фон Ленденфельд. Є люди про яких знає весь Світ. До таких належить професор Ленденфельд – натураліст, зоолог, океанолог, геолог, картограф, геодезист, мандрівник-дослідник, першовідкривач, альпініст, викладач. І насправді, він був видатною, непересічною, всебічно розвинутою особистістю, справжньою людиною Світу.

Народився Robert Ignaz Lendlmayer, барон von Lendenfeld 10 лютого 1858 р. в місті Грац (земля Штирія, Австрія). Виховувався в аристократичній родині. Вищу освіту отримав в університеті Граца, на філософському факультеті. З 1878 р. вивчав різні гуманітарні, природничі науки і, зокрема, зоологію. Його вчителем і керівником був німецький зоолог Franz Eilhard Schulze, (відомий як першовідкривач типу Пластинчастих тварин – Placozoa). По закінченні навчання Роберт успішно здав іспити і отримав класичну наукову ступінь «доктора філософії» – Dr. phil. (В Австрії і Німеччині того часу це звання означало «просування до докторського ступеня», тобто можливість в подальшому стати професором після захисту наукової дисертації. До того кандидат на професорську ступінь міг працювати лише «асистентом професора») [7; 8; 10].

У 1881 р. Ленденфельд поїхав до Австралії (м. Мельбурн), де брав участь у вивченні малодослідженого на той час далекого континенту. Біля берегів Південної Австралії досліджував переважно морських безхребетних (губок, кишковопорожнинних), а також інших мешканців як коралових рифів, так і абісальної зони океану [10; 12].

У 1882-1883 роках Ленденфельд проводив також і картографічні дослідження в Південних Альпах Нової Зеландії; а у 1885 і 1886 звершив поїздки в Австралійські Альпи у пошуках та дослідженні глетчерів (glacial tracks – льодовикових треків) [3; 6; 12].

Ленденфельд був завзятим альпіністом. На деяких значних вершинах – є першовідкривачем. Наприклад, 1864 року – звершив перше сходження на гору Schwarze Wand (3503 м, Venedigergruppe, Центральні Альпи, на сході австрійської провінції Тіроль). З 1884 по 1885 р. він досліджував гори Косцюшко (Kosciuszko, 2228 м) і Таунсенд (Townsend, 2209 м) – дві найвищі вершини на материковій частині австралійського континенту. Остання названа самим Ленденфельдом на честь урядового чиновника (інженера) пана Таунсенда (Eugene Guérard von Townsend). На той час найвищою точкою Австралії вважалась гора Косцюшко, але як раз проміри Ленденфельда довели, що пік Таунсенд на 20 м вище. (Пізніше, щоби залишити за Косцюшко статус найвищої вершини влада Нового Південного Уельса прийняла рішення поміняти назви двох гір місцями). Сьогодні в Австралії серед альпіністів існує традиція: хто піднімається на гору Таунсенд, бере біля її підніжжя камінь і несе його нагору, а на вершині залишає, роблячи тим самим суперницю гори Косцюшко трохи вищою. Іменем самого Ленденфельда названа шоста найвища гора в Новій Зеландії (Південні Альпи, 3192 м) і гірська сідловина на острові Тасманія [3; 6; 12].

У 1883 році Ленденфельд заснував сільськогосподарський коледж у Лінкольні (Нова Зеландія) і сам там викладав [7; 10]. На його різнобічність як науковця вказує інтерес і до землеробства, рослинництва. Зокрема, він вивчав пристосувальні особливості пустельних рослин до умов спекотного клімату, можливості застосування цих знань при культивації культурних рослин. (Деякі його висновки згадує І. Є. Овсинський у своїй відомій «Новій системі землеробства») [4].

З 1884 по 1886 рік Ленденфельд продовжує викладацьку діяльність у Сіднейському технічному коледжі [10]. Тоді ж познайомився, співпрацював, листувався із знаменитим російським вченим і мандрівником, фундатором Австралійської біологічної асоціації М. М. Миклухо-Маклаєм, (який в той же час, у 1883-1886 рр., перебував в Австраліі). У 1885 р. Ленденфельд виявив бажання попрацювати на заснованій Миклухо-Маклаєм Біологічній станції Уотсон-Бей (поблизу Сіднея) [2].

В той же період науковець продовжував дослідження морських безхребетних (в тому числі і Великого Бар’єрного Рифу), глибоководної фауни. Але цим не обмежувалися його наукові інтереси в галузі зоології, він вивчав також і багатьох наземних тварин. (Наприклад, на висновки Ленденфельда щодо способу життя і розмноження однопрохідних тварин – австралійської єхидни і качконоса – посилається А. Брем у знаменитому «Житті тварин») [1]. Загалом 5 років (з 1881 по 1886) плідно пропрацював вчений у Австралії та Новій Зеландії.

1886 – рік повернення Ленденфельда до Європи. У Великобританії він отримав посаду асистента в Університетському коледжі Лондона та науково опрацьовував матеріали, зібрані в Австралії та Новій Зеландії. Там же розпочав вивчення глибоководних риб, зібраних навколосвітньою експедицією Ч. Томсона на кораблі «Challenger» у 1873-76 рр. [8; 10; 12].

У 1889 р. з Лондона переїздить до Австрії, де працює доцентом кафедри зоології університету м. Інсбрука (адміністративного центру федеральної землі Тіроль).

25 серпня 1892 р. Ленденфельда призначено адьюнкт-професором (a. o. Professor) і завідувачем Зоологічного інституту Університету Франца-Йосифа у Чернівцях [9]. На той час Зоологічний інститут знаходився на філософському факультеті і розташовувався (з 1888 р.) у західному крилі будівлі (нині ІІ корпус, вул. Університетська, 19). Під керівництвом Ленденфельда проведено інвентаризацію і колекція була реорганізована. У 1892-94 рр. вчений займався укладанням описів зоологічних колекцій [5], (мав неабиякий досвід у цій справі, так як йому вже доводилося складати каталоги в Австралійському музеї). Паралельно продовжував свою наукову роботу (в основному по гістології, фізіології та систематиці губок і кнідарій), опрацьовував багато матеріалів із Адріатичного моря і своїх поїздок; продовжував вивчення риб, зібраних експедицією «Challenger». Написав декілька книг про свої подорожі до Австралії, Новій Зеландії, по Альпійських горах. Результати його наукової роботи відображені в численних статтях, монографіях і трактатах того періоду [9]. Тут, у Чернівцях, 1894 р., у 36-річному віці, після публікації наукової роботи (по Tetractinellida, Lithistida) Ленденфельд захистив професорську ступінь.

Одночасно із науковою і викладацькою діяльністю молодий професор продовжував розвиток Зоологічного інституту Чернівецького університету [9]. Постійно вів переписку з Міністерством культури та просвіти, деканатом філософського факультету стосовно обладнання зоологічного інституту, збільшення фінансування на його розвиток (для придбання мікроскопів, облаштування фотолабораторії, введення додаткової посади асистента). На відміну від професора Грабера, який не мав асистентів і змушений був сам виготовляти більшість анатомічних препаратів, у Ленденфельда були помічники із студентів. (Відомо, що в той час студент Оскар Офнер допомагав виготовляти деяке наочне приладдя для Зоологічного інституту).

Більша частина тогочасних експонатів (губки, кишковопорожнинні, голкошкірі та ін.), що представляють екзотичну морську фауну, деякі австралійські, новозеландські види були ймовірно привезені професором Ленденфельдом з експедицій. З високим відсотком вірогідності до таких можна віднести і унікальний вологий експонат новозеландської гатерії (Sphenodonpunctatus), рідкісного реліктового плазуна. Можливо, частина збірки, яка була вивезена під час війни у 1944 році за кордон (у Румунію), містила і інші, зібрані ним експонати. На даний час експонатів, датування яких можна віднести до «австрійського періоду» (з 1860-х рр. по 1918 р.) у колекціях університетського музею всього є 559 екземплярів (375 екз. безхребетних і 184 екз. хребетних тварин). Деяка частина тогочасних експонатів зберігається на факультеті біології, екології та біотехнології і навіть використовується сучасними викладачами як наочні засоби при навчанні студентів.

У 1897 році Ленденфельд був запрошений до Праги в якості професора і директора Зоологічного інституту в Університет Карла-Фердинанда (Die Karl-Ferdinands-Universität war die deutsche Universität in Prag) [7; 8; 10]. Це був один із передових університетів у Європі того періоду. На той час там викладало багато видатних вчених (наприклад, Ернст Мах, Моріц Вінтерніц, Альберт Ейнштейн та ін.). Останні роки свого життя (1912-13 рр.) Ленденфельд був ректором Німецького університету в Празі. Його наукові дослідження були зосереджені на рухах комах, а також глибоководній морській фауні і фауні коралових рифів. Він першим дослідив морфологічну, анатомічну будову світних органів глибоководних риб, вивчав за рахунок чого здійснюється світіння. І представив багато доказів своєї роботи у вигляді препаратів. Початок ХХ століття у Зоологічному інституті в Празі був пов'язаний з використанням мікроскопії та мікрофотографії з ультрафіолетовим випромінюванням (це був один з найсучасніших методів в Європі та той час), так що науковець проводив обробку цими методами великої частини матеріалів, зібраних під час його морських експедицій [7; 8; 10].

Ленденфельд був членом Німецької Академії Природничих наук «Леопольдіна». (Die Deutsche Akademie der Naturforscher Leopoldina – Nationale Akademie der Wissenschaften) [10, 12].

Помер видатний вчений 3 липня 1913 р у Празі (Чехія) у віці 55 років [11].

Після себе залишив багато праць: статей, книг, монографію. Частина його книг вийшла й у співавторстві. І в наш час книги Леденфельда за кордоном перевидаються, а деякі вже стали рідкісними. Найбільш визначними є наступні:

1886: Coelenterata південної частини Тихого океану.

1888: Описовий каталог губок в Австралийскому музеї, Сідней.

1889: A monograh of the Horny Sponges.

1890: Австралія.

1892: Австралійські подорожі.

1894: Tetractinelliden Адріатичного моря (З додатком на Lithistiden).

1895: Звіт по глибоководних рибах зібраних HMS Challenger 1873-76

1896: Альпи.

1896: Clavulina Адріатичного моря.

1899: Наукові результати поїздок на Мадагаскар и Східну Африку (mit Alfred Völtzkow, Hans Schinz, Hans Strahl, Hubert Ludwig, Henri de Saussure).

1899: Високі гори Землі.

1902: Нова Зеландія.

1902: Великий Бар’єрный Риф Австралії.

1903: Animal Kingdom (Тваринний світ).

1903: Porifera: Tetraxonia.

1908: Tetraxonia німецької антарктичної експедиції, 1901-1903.

1913: Дослідження по формуванню скелету кременевих губок: Die Mikrosklere der Caminus-Arten та ін.

І це лише мала частина із величезного переліку його публікацій [7; 10; 12].

За видатний внесок у зоологію 1980 року новозеландським фахівцем по губках Патрісією Р. Бергквіст (Bergquist). було представлено рід Lendenfeldia. На честь вченого названо також і декілька видів губок: Erylus lendenfeldi, Clathria lendenfeldi, Strepsichordaia lendenfeldi, Latrunculia lendenfeldi, Apfelbeckia lendenfeldi і Ircinia lendenfeldi [8].

Ось такий він Роберт Ленденфельд – людина, яку знає і поважає науковий світ, але мало хто пам’ятає на Буковині. Важливо знати і не забувати, які видатні люди стояли у витоків розвитку Чернівецького університету і його зоологічного музею, поважати їх неоціненну працю і старатися робити все можливе, щоб зберегти їх спадок для навчання і виховання майбутніх поколінь.

 Література.

1. Брэм А. Э. Жизнь животных. / Млекопитающие. – С.-Пб.: Издание Товарищества "Общественная Польза" и Ko. – 1893-96 – Т. 3 – С. 368-369.

2. Миклухо-Маклай Н. Н. Письма. Документы и материалы. / Собрание сочинений в шести томах. – М.: Наука, 1996 – Т. 5 – С. 383.

3. Муромов И. А. 100 великих путешественников. / Энциклопедия. – М., «Вече», 2003 – С. 106.

4. Овсинский И. Е. Новая система земледелия. / Перепечатка публикации – М.: типография Девриена, 1909). – АГРО-СИБИРЬ, 2004 – С. 16.

5. О составлении описи зоологических коллекций Зоологического института Черновицкого университета проф. Ленденфельдом // Державний архів Чернівецької області (ЧОДА). –Ф.650; Ф №3-немецкий, оп. 2, 1892 – ед. хр. №15367.

6. Свет Я. М. История открытий и исследований Австралии и Океании / Свет Я. М. – М.: Мысль, 1966 – 280 с.

7. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. – С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон, 1890-1907 – С.127.

8. Dietmar Henze. Enzyklopädie der Entdecker und Erforscher der Erde. – Graz, 1993 – S. 210.

9. K.K. Franz-Josephs-Universitat in Czernowitz. Іm Ersten Vierteljahrhundert Ihres Bestandes. – Bukowinaer Vereinsdruckerel Czernowitz, 1900 – S. 110-122.

10. Lendlmayer von Lendenfeld Robert / Hösch-Red. // Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950. – Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 1972 – Band 5 – S. 129.

11. Nachruf / Leopoldina // Amtliches Organ der Kaiserlichen Leopoldinisch-Carolinischen Deutschen Akademie der Naturforscher – Oktober, 1913 – Heft 10.

12. Prof. Robert von Lendenfeld // Deutsche Rundschau für Geographie 1913/14. – Vienna/Leipzig, 1914 – № 36 – S. 187.