Про кафедру

кафедра

Вигляд корпусу кафедри з ботанічного саду

 Кафедра є однією з випускаючих напряму підготовки 6.040102 «Біологія» галузі знань 0401 «Природничі науки». Підготовка ведеться за трьома освітньо-кваліфікаційними рівнями – бакалавр, спеціаліст, магістр. У 2013 році Університет отримав ліцензію на підготовку бакалаврів напряму підготовки 6.090103 «Лісове і садово-паркове господарство», галузі знань 0901 «Сільське господарство і лісництво». Кафедра є базовою для підготовки фахівців цього напряму і у зв’язку з цим вона 07.04.2014 року перейменована на кафедру ботаніки, лісового і садово-паркового господарства.

 Як нас знайти?

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 
кафедра ботаніки, лісового і садово-паркового господарства, 
вул. Федьковича, 11, 
м. Чернівці, Україна 58022 
т. (03722) 31252 

До нашої кафедри можна добратися:

•  від залізничного вокзалу – тролейбусами № 3 (3-А), 5 (до зупинки „Парк Шевченка”, „Буковинська”);

•  від центрального автовокзалу – тролейбусами № 3 (3-А) (до зупинки „Школа”), або № 6 (6-А) (до зупинки „Універмаг „Рязань”)

карта 

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ

Кафедра ботаніки, лісового і садово-паркового господарства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, одна з найстаріших в університеті, має досить тривалу історію, пов’язану з іменами низки відомих вчених, які прославили її своїми науковими розробками.

Історію кафедри умовно можна поділити на три періоди: австро-угорський, румунський та український.

Австро-угорський період

Заснована кафедра в австрійську добу, коли територія Північної Буковини входила до складу Австро-Угорської імперії. Згідно Указу цісаря Франца Йосифа від 23 липня 1876 року було організовано філософський факультет, до складу якого ввійшла кафедра ботаніки.
Завідуючим кафедри на посаду екстраординарного професора було призначено доктора філософії, приват-доцента Львівського університету Едуарда Тангля (1848–1905). З 1881 року він ординарний професор цієї ж кафедри. На цій посаді він перебував аж до 1905 року, з його іменем пов’язано становлення кафедри як наукового і навчального підрозділу університету. 7 жовтня 1876 року на кафедрі було відкрито ботанічний кабінет (лабораторію), якому надано статус Інституту. Із початку роботи на кафедрі ботаніки Едуард Тангль приділяв велику увагу створенню матеріальної бази. У перші роки (1876–1882) для оснащення кафедри виділялись значні кошти, на які було придбано наочність та обладнання для забезпечення навчального процесу, а також відповідні лабораторні прилади для проведення наукових досліджень.
У 1906 році на посаду завідувача кафедри призначено ординарного професора німецької технічної вищої школи у Празі, фізіолога рослин, Фрідріха Чапека (1868–1921). У цьому ж році введено посаду асистента кафедри, на яку було призначено доктора Карла Рудольфа. У 1910–1912 роках завідувачем кафедри працював анатом Карл Лінсбауер, а з 1913 по 1919 роки – Отто Порш.
Напрямки роботи кафедри визначалися у певній мірі науковими інтересами її завідувачів. Перші наукові роботи викладачів кафедри стосувались еволюції нижчих рослин і анатомії рослин, згодом почались флористичні дослідження маловивченої флори Буковини, зокрема її класифікації, систематики, філогенії окремих родів.

Румунський період

З переходом Буковини до складу королівської Румунії змінилося й становище університету – з німецького вузу він перетворився на румунський. 1918–1919 р. були в цьому відношенні перехідними. У цей час Інститут ботаніки та ботанічний сад очолив Міхай Гушуляк (1887–1960), випускник Чернівецького університету 1911 року. Його справедливо вважають піонером охорони природи Буковини. У 1921 році Міхай Гушуляк звертався у відповідні органи Румунії щодо питання проведення аграрної реформи по заповіданню трьох природних об’єктів. Один із них, біля села Боянчук Заставнівського району, є першим заповідним об’єктом сучасної Чернівецької області. Ще двом об’єктам було надано статус заповідних у 1930 році.
Протягом цього періоду ботанічні дослідження проводили співробітники кафедри Еміліан Цопа, Т. Штефуряк, І. Тарнавскі та ін. Наукові роботи викладачів стосувались вивчення флори Буковини та Бессарабії. Доктор Р. Попович на основі палеонтологічного вивчення лісової рослинності півночі Бессарабії встановив видовий склад основних лісоутворюючих порід палеоліту та неоліту.
При Інституті ботаніки в цей час функціонували музей, а також відділ іконографії флори.
У 1940 році, коли Північна Буковина була приєднана до України, цей румунський вчений, як і багато інших, переїхав із Чернівців у Бухарест.

Український період

Постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 13 серпня 1940 року румунський університет реорганізовано в державний університет з українською мовою викладання. У цьому ж році кафедру очолив доц. І.І. Погребняк, який до того працював в Одеському університеті.

У період окупації області (1941–1944 роки) частина викладачів та студентів були евакуйовані. Свою діяльність університет відновив тільки 10 жовтня 1944 року. У лютому 1945 року завідуючим кафедри було призначено доц. І.А. Артемчука – учня видатного українського ботаніка М.В. Клокова. Під його керівництвом вивчалися природні кормові угіддя краю, чому сприяло відкриття в 1961 році при кафедрі ботаніки науково-дослідної лабораторії для вивчення природних ресурсів Карпат і Прикарпаття. Співробітниками її в різний період працювали С.Г. Анастасій, В.П. Горбик, З.І. Грицак.

За матеріалами геоботанічних досліджень лук і лісів Буковини, в яких брали участь В.П. Пятаченко, Р.О. Березівська, З.Н. Горохова, Т.І. Солодкова, З.С. Заєць, опубліковано понад 80 наукових праць. У 50-ті роки співробітники кафедри вивчали видовий склад, особливості поширення бур’янів у Чернівецькій області та методи боротьби з ними. Вивчались також старовинні парки Буковини, зокрема, їх дендрологічний склад (З.К. Костевич, В.Г. Антіпов), рослинність еродованих схилів та кам’янистих відшарувань Прут-Дністровського межиріччя (Р.С. Байрова). Доцент І.В. Вайнагій у 60-ті роки працював над вивченням насіннєвої продуктивності трав’янистих рослин Українських Карпат. Розроблена ним методика вивчення насіннєвої продуктивності широко використовується ботаніками України та інших держав.

У 1972–1975 роках завідувачем кафедри працював Т.І. Стрельченко, який проводив досліди віддаленої гібридизації ячменю. Ним виведено вихідний матеріал для одержання зимостійких форм ячменю.

Співробітники кафедри займались також вивченням лікарських рослин флори Буковини (З.Н. Горохова, Т.І. Солодкова, З.К. Костевич, З.С. Заєць, Н.Г. Гордєєва). За матеріалами цих досліджень опубліковано навчальний посібник "Лікарські рослини у флорі Радянської Буковини".

З 1976 року науковці кафедри започаткували вивчення рідкісних та ендемічних видів рослин флори Буковини й охорони їх в природних фітоценозах, дослідження характеру поширення раритетних рослин флори краю та розробки рекомендацій щодо їх охорони і збереження (В.І. Стефаник, Т.І. Солодкова, Л.С. Серпокрилова, М.К. Якимчук, З.І. Грицак, З.С. Заєць). Поступово цей напрямок досліджень став одним з основних на кафедрі. За ініціативою або за участю співробітників кафедри створено близько половини заповідних об’єктів на Буковині. Результати вивчення об’єктів природно-заповідного фонду краю узагальнено в монографії "Охорона природи Українських Карпат та прилеглих територій" (1980).

У 1978 кафедру очолив доц. Василь Ілліч Стефаник. У цей час викладачі та студенти кафедри неодноразово виступали з доповідями на республіканських та міжнародних конференціях, а завідувач (В.І. Стефаник) узяв участь у складанні атласу флори Європи (Гельсінкі, 1985).

Протягом 1986–2003 років кафедрою ботаніки керував Борис-Всеволод Костянтинович Термена. Його стараннями на кафедрі сформувалась наукова школа з інтродукції рослин, зокрема, математичного моделювання адаптаційних здатностей деревних рослин, розроблені математичні моделі для прогнозування інтродукції перспективних видів рослин, тривалий час проводилися дослідження фітосозологічного характеру. Під керівництвом Б.К. Термени виконано низку науково-дослідних робіт, він розробив новий методичний підхід у вивченні адаптаційних здатностей деревних рослин за допомогою математичного моделювання, який висвітлено у монографії "Біоекологічні аспекти прогнозування інтродукції деревних рослин" (1998). У наукових дослідженнях з цього напрямку брали участь В.О. Гаврилюк, О.І. Турлай, Г.В. Бацура, Н.В. Баканова, В.В. Буджак, О.М. Ванзар, С.Г. Літвіненко.

З 2003 року кафедру очолює доктор біологічних наук, проф. Ілля Ілліч Чорней. Основними напрямками науково-дослідної роботи кафедри є флористика, фітосозологія, фітосоціологія. Співробітники кафедри займаються вивченням флори судинних рослин Карпатського регіону України, її раритетного компоненту та рослинності цієї території.

Крім кафедральної, за результатами участі у конкурсному відборі і тендерних процедур, протягом останніх 10 років, виконано кілька держбюджетних та госпдоговірних тем, співробітники кафедри приймали участь в реалізації низки міжнародних проектів. За результатами цих досліджень за цей період опубліковано 13 монографій, близько 200 статей у міжнародних та вітчизняних журналах, збірниках наукових праць, понад 200 публікацій у матеріалах і тезах конференцій. Зокрема, співробітники кафедри є співавторами таких загальнодержавних видань як тритомник «Екологічна енциклопедія України» (2007–2008 рр.) і третього видання «Червоної книги України» (2009).

Результати природоохоронних досліджень співробітників кафедри мають вагоме практичне значення – вони використані при підготовці наукових обґрунтувань і матеріалів для створення національних природних парків «Черемоський» (2009), «Верховинський» (2010) і «Хотинський» (2010) та формування схеми регіональної екомережі Чернівецької області.

На кафедрі функціонує постійно діюча аспірантура і докторантура за спеціальністю 03.00.05 – ботаніка, де продовжують навчання найкращі випускники. Серед випускників кафедри Ю.Р. Шеляг-Сосонко – д.б.н., академік НАН України; Микола Михайлович Федорончук – д.б.н., ст. наук. співробітник Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України.

З 2004 року на кафедрі підготовлено і успішно захищено 5 кандидатських дисертацій: Т.О. Деревенко (2004), М.В. Величко (2006), А.І. Токарюк (2006), Т.Д. Никирса (2007), М.А. Каземірська (2013); та 1 докторська дисертація – І.І. Чорней (2009).

Кафедра підтримує широкі наукові зв’язки з вченими Інституту екології Карпат НАН України, Інституту ботаніки ім. акад. М.Г. Холодного НАН України, Національного ботанічного саду ім. акад. М.М. Гришка НАН України, національними університетами Львова, Ужгорода, Києва.

Для забезпечення якісної підготовки фахівців з спеціальності, що акредитується, на кафедрі сформована відповідна матеріально-технічна база. Обладнані навчальні лабораторії – анатомії рослин, морфології рослин, систематики рослин; навчально-наукові – лабораторних спеціалізацій, фітомоніторингу та експериментальної ботаніки; спеціалізовані – гербарій та ботанічний музей. Науковий гербарій кафедри належить до числа найбільших і найстаріших гербарних колекцій України і внесений до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання України.

Проведення лабораторних та практичних занять забезпечується необхідним обладнанням, яке дозволяє студентам набути відповідних навичок і вмінь. Це технічні засоби навчання – два мультимедійних проектори, чотири кодоскопи, телевізор, елементи унаочнення – таблиці, муляжі, вологі препарати, постійні препарати, магнітні та об'ємні схеми, оптичні прилади – мікроскопи біологічні, мікроскопи бінокулярні, лупи настільні, два мікроскопи з вмонтованими відеокамерами, а також інше обладнання – термостат, мікротом тощо.

Кафедра розташована на території ботанічного саду ЧНУ – одного з найстаріших в Україні, колекції рослин якого, що налічує близько 3500 таксономічних одиниць, широко використовуються у навчальному процесі та науковій роботі студентів. Слід відзначити, що дендрарій ботанічного саду, площею 3,4 га, також має статус об’єкта національного надбання України.