Подорож до українського Афону

Опубліковано: Зароченцева Оксана Дмитрівна, 09.09.2012

Незвично розпочала цей навчальний рік кафедра екології та біомоніторингу ЧНУ.  Студенти та викладачі кафедри  здійснили незабутню подорож до українського Афону. Так називають у народі   аскетичний чоловічий монастир Манявський скит, що у Богородчанському районі Івано–Франківської області. У Манявському Хресто-Воздвиженському храмі паломники помолилися за рідну Альма-матер, батьків та друзів. Вразив незвичний іконостас, у центрі якого славнозвісний біблійний сюжет – моління Ісуса про Чашу.  Крім того, здивували своєї світосяйною красою рідкісні ікони Божої матері.  З великою увагою всі вислухали розповідь ченця про історію монастиря від часів  Йова Княгиницького до наших днів. Біля Блаженного каменя помолилися за В.І.Стефаника та П.О.Мельника –  викладів кафедри, які відійшли у вічність.

Святе місце з цілющою джерельною водою знаходиться у мальовничому карпатському міжгір'ї з особливим мікрокліматом та первісною дикою природою. Та на жаль, не всі відвідувачі цінують та бережуть цю духовну та культурну перлину. На пагорбі, де зупиняються паломники для відпочинку – груди сміття. Тож студенти-екологи порахували своїм обов’язком навести тут чистоту та порядок.

Духовно очищені та просвітлені повернулися екологи до Чернівців.

Свої думки про поїздку висловили студенти кафедри.  

Єва Жеребецька: «Ми всі живемо з вірою в серці, звичайний студент  чи  професор. Кафедра екології та біомоніторингу — це одна велика, дружня родина. Експедиції та подорожі, звісно, є усталеною традицією нашої кафедри. Власне дивовижний світ природи та романтика мандрів – суть життя студента–еколога. Проте 16 вересня цього року ми здійснили особливу поїздку, яку можна назвати поїздкою духовного зцілення. Думаю, що такі події запам’ятовуються на все життя».

Катерина Маковійчук:  «Саме такі подорожі зближують студентів  та  допомагають дізнатись більше про рідний край, тим паче про такі святі місця. Ми зрозуміли, як мало ми знаємо про Україну.  Українці зараз більше їздять за кордон, а скарб духовний на своїй землі не помічають. Дякуємо, викладачам кафедри  не лише за навчання, але й за ці уроки духовності»