Новини

Віримо, молимося, пам’ятаємо і запалимо свічу – свічу скорботи…

Опубліковано: Нікорич Володимир Андрійович, 23.11.2019

22 листопада  на кафедрі агротехнологій та ґрунтознавства було проведено захід  присвячений вшануванню пам’яті жертв  голодомору 1932-1933 років. До участі залучились викладачі та студенти кафедри.

Сучасний українець, зокрема той, що народився у 90-х, розуміє трагедію Голодомору через статистику. Завдяки їй він сяк-так уявляє ту втрату, якої зазнала наша країна, жахається з правди, з того, як це відбувалося. Але це ще не той рівень усвідомлення. Насправді ж воно приходить тоді, коли національна трагедія стає особистою, а це неможливо без ланцюжка народної пам’яті…

«…На душі щем, а на очах сльози – прикро… Боляче за наш народ, що пережив не лише демографічний, а й національний удар. Українців поклали на коліна, зламали, витиснули всі соки, подерли пазурами до крові, вийняли серце і розтоптали. І це хвилює та болить. Не дозволимо нехтувати душами тих, хто загинув голодною смертю… Віримо, молимося, пам’ятаємо і запалимо свічу – свічу скорботи…»