---

Новини

---

Вітання з Днем землевпорядника

Опубліковано: Казімір Іван Іванович, 14.03.2015

Вітаємо!

Викладачі кафедри землевпорядкування та кадастру вітають колег і студентів з професійним святом – Днем землевпорядника!

Бажаємо здоров’я, наснаги, творчих злетів, професійних здобутків та мирного неба над головою!

Гімн землевпорядника (текст, mp3)

  Вітання голови Держземагентства України з Днем землевпорядника

ЦІКАВА ІНФОРМАЦІЯ

УСЕ ДОБРО ВІД ЗЕМЛІ ЕВОЛЮЦІЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ

Споконвіку наші пращури розуміли цінність землі і намагалися цю мудрість передати своїм нащадкам. Відомі всім народні прислів’я : «Батько достатку – праця, а мати – земля», «Усе добро від землі», «Хто землю удобряє, тому й земля повертає» , «На чорній землі білий хліб родить» та ще безліч інших, – прославляють неоціненний природний дар людству – землю і шанобливе ставлення людей, які трудяться на ній. Земля – один з найважливіших природних ресурсів, природний базис для флори й фауни, вмістилище природних багатств, «наша домівка» й «мати-годувальниця». З появою перших ознак соціалізації людини виникла й необхідність землевпорядних робіт.

Народи Греції, Єгипту, Індії за кілька тисячоліть до нашої ери поділяли земельні масиви на частини, вели ретельний облік земель, здійснювали різні виміри для будівництва каналів, зведення споруд, проводили відмежування й обмірювання земель, облік їхньої якості та здійснювали оподаткування. Відомі письмові згадки грецького історика Геродота («Історія. Книга друга. Евтерпа», п.109) про єгипетського царя Сесостріса (1878 - 1841 pp. до н.е.), який, за розповідями жерців, ввів щорічний земельний податок за надані підданим рівновеликі квадратної форми земельні ділянки. Якщо після розливу ріки Ніл, річка розмивала чийсь земельний наділ, власник мав прийти і сповістити про це царя, після чого Сесостріс доручав «землемірам» переконатися у цьому і виміряти новий земельний наділ постраждалому та обрахувати новий податок. На думку Геродота, саме тоді і було винайдено «землемірне мистецтво», яке згодом перейняли елліни (греки).

В древньому Римі з метою закріплення прав власності на землю було проведено опис земель, початок якого приписується Сервію Туллію (IV ст. до н.е.). Для цього були заведені спеціальні реєстри ( перші земельні кадастри), в які заносились дані про розмір земельних ділянок, спосіб їх обробітку, якості і доходності земель. На бронзові таблиці наносились плани, назви, межі і розміри землеволодінь, дані про якість земель і саме господарство. Землеописи Древнього Риму (V -IV ст. до н.е.). Перші найпростіші кадастрові реєстри на території Київської Русі з'явилися в ХI столітті, але стосувалися, переважно церковних і монастирських земель. Перші переписи з характеристикою земель датуються ХІІ століттям. Впродовж 1719 - 1729 рр. італієць Джовані Джакомо Маріноні (1676-1755) розробив перший земельний кадастр на основі наукових методів у визначенні меж ділянок. Документами у ньому були ситуаційні карти всіх населених пунктів регіону, виконані за допомогою мензули у масштабі 1:2000. Цей кадастр введено в дію 1 січня 1760 року і названо «Мланським кадастром». Він став основою для розробки кадастрів Франції, Бельгії, Австрії, Голландії і Швейцарії.

Історія розвитку землевпорядних та кадастрових робіт на території сучасної України несе на собі відбиток існуючої на той час політико-економічної ситуації: період Київської Русі, Гетьманщина, часи поневолення в царській та Австро-Угорській імперії; період СРСР, Доба незалежності. Так, У 1097 році було закріплено право великих князів, боярів та інших аристократів на успадкування права власності на землю, дарування, продаж і конфіскацію земельних володінь; 1528 р. – організація литовським князем перепису землевласників, із зазначенням кількості дворів у кожному землеволодінні та розмірів; У 1569 році – проведена інвентаризація незайнятих земель у Волинському, Подільському воєводствах. У 1729-31 роках гетьман України Данило Апостол провів інвентаризацію усіх землеволодінь Гетьманщини. Відповідно до виконаних робіт усі землеволодіння були поділені на 6 категорій: рангові, міські, вільні, спірні, церковні та володіння, надані за заслуги. Перші поземельні кадастри на Галичині відомі в історичній літературі як Йосифінська (1785-1788 pp.) і Францисканська (1819-1820 pp.) метрики.

Доба незалежності принесла українському народу об’єктивну необхідність розвитку нових господарницьких підходів до землевпорядних і кадастрових робіт. У Земельному кодексі України, прийнятому Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року, статею 181 визначено, що "землеустрій – це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію теритрорії адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюється під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил". Згодом у 2003 р. ухвалено Закон України «Про землеустрій», який до робіт із землеустрою відносить - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи. Відтепер, на законодавчому рівні введене й поняття «сталого землекористування», під яким розуміється форма та відповідні до неї методи використання земель, що забезпечують оптимальні параметри екологічних і соціально-економічних функцій територій. В липні 2011 року після численних спроб, парламентарі схвалили і такий необхідний Закон України «Про земельний кадастр», на черзі – Закон України «Про ринок земель»…

Цей невеличкий екскурс в історію землевпорядкування та кадастрових робіт ще раз доводить нам, що інженери-землевпорядники, кадастрові службовці –належать до найдавніших та найпочесніших спеціальностей. Еволюція людства, технічний прогрес змінює крокву та мензулу на найсучасніші навігаційні прилади, але сутність професії залишається та ж, адже праця, пов’язана із землею в усі віки в пошані.

 ІСТОРІЯ СВЯТКУВАННЯ ДНЯ ЗЕМЛЕВПОРЯДНИКА

В Україні професія землевпорядника завжди була у шані, тому що саме від землевпорядників значною мірою залежить раціональне використання найкращих у світі вітчизняних чорноземів, збереження їх для нащадків, надійний захист конституційних прав землевласників та орендарів.

Так склалося, що День землевпорядника – досить «молоде» свято. Ініціаторами впровадження такої професійної святкової дати виступили в 1999 році Державний комітет земельних ресурсів України та всеукраїнська громадська організація «Спілка землевпорядників України».

Спілка відома своїми ініціативами, науково-експерними висновками і пропозиціями в галузі землеустрою, використанні і охороні земель, державного земельного кадастру, моніторингу земельних ресурсів; до її складу входять виробничники, управлінці й відомі науковці, серед яких такі гучні імена сучасної землевпорядної науки, як Третяк Антон Миколайович, Калюжний Микола Никифорович, Мартин Андрій Геннадійович, Ступень Михайло Григорович та ін..

Отож, 11 грудня 1999 року Президент України підписав Указ (N 1556/99) «Про День землевпорядника, в якому зазначено: «На підтримку ініціативи Державного комітету України по земельних ресурсах і Спілки землевпорядників України та враховуючи значний внесок землевпорядників у проведення реформ в Україні, забезпечення раціонального використання та охорони земельних ресурсів, постановляю: установити в Україні професійне свято - День землевпорядника, яке визначати щороку в другу суботу березня».

В 2015 році День землевпорядника України припадає на 14 березня.

 ПРОФЕСІЯ ЗЕМЛЕВПОРЯДНИКА В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

«Сучасний землевпорядник – це фахівець в галузі державного управління, економіки, екології, права, сільського господарства, територіального планування, геоінформатики, який має вміти якісно і на високому кваліфікаційному рівні готувати управлінські й проектні рішення, розробляти документацію із землеустрою. Система вищої освіти України, в свою чергу, повинна безумовно відповідати цьому детермінованому запиту».

Комплексне планування та раціональне використання земельних ресурсів, безперечно, неможливе без належного кадрового забезпечення, тобто формування необхідної кількості професіоналів, котрі володіють сукупністю знань, умінь, навичок, які можуть бути використані для гармонійного, збалансованого, безконфліктного розвитку землекористування. За нормою ст. 66 Закону України «Про землеустрій», професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися громадяни, які мають спеціальну вищу освіту відповідного рівня і професійного спрямування. Підготовка спеціалістів у сфері землеустрою здійснюється на факультетах землевпорядного профілю у спеціальних вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитації. З ухваленням Закону України «Про Державний земельний кадастр», з'явилося ще одне робоче місце землевпорядника – державний кадастровий реєстратор. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1719 «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра», визначено, що підготовка фахівців за галуззю знань «Геодезія та землеустрій» за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра здійснюється вищими навчальними закладами за єдиним напрямом підготовки 6.080101 «Геодезія, картографія та землеустрій»; на базі бакалаврів – за напрямом «Геодезія, картографія та землеустрій» готують спеціалістів та магістрів за такими спеціальностями: «Геодезія», «Картографія», «Оцінка землі та нерухомого майна», «Геоінформаційні системи і технології», «Фотограмметрія та дистанційне зондування», а також «Землеустрій та кадастр».

Світова практика підготовки таких спеціалістів дещо відрізняється від української. Термін «землеустрій» (відповідник англійською – «Land Management» – земельний менеджмент) у виданні Оксфордського університету (Великобританія) тлумачиться як «процес раціонального використання і розвитку (як міських, так і приміських) земельних ресурсів на сталій основі; управлінням природними ресурсами, збереженням довкілля, сталим сільським господарством, плануванням забудови тощо.

Зміст роботи землевпорядників у США (Bureau of Land Management) полягає у збереженні належного стану, різноманіття та продуктивності державних земель. Кадастрові роботи при цьому є лише однією із понад тридцяти окремих завдань - від консервації земель до управління відходами, від захисту водних басейнів до розробки нормативно-правових документів. Британський Королівський інститут дипломованих вишукувачів (Royal Institution of Chartered Surveyors ) об’єднує фахівців з питань власності, екології, будівництва, оцінки нерухомості та землеустрою.

В країнах Європейського Союзу розповсюджена ще одна професія, яка здебільшого схожа на професію інженера-землевпорядника в Україні «landscape architect» - ландшафтна архітектура, яка виконує важливі завдання планування, проектування та нагляд за зовнішніми ландшафтами і простором.

Отже, оскільки земля на сьогодні справедливо визнана нашим законодавством основним природним ресурсом, просторовим базисом для розміщення інших природних ресурсів, а земельний кадастр – основою кадастрів інших природних ресурсів, то й професія землевпорядника вимагає професійної глибини, а саме - знань раціонального використання та охорони земель і природних ресурсів, формування та організації території об’єктів землеустрою, збереження і підвищення родючості ґрунтів, знань з державного управління, економіки, земельного права, геоінформаційних технологій тощо. 

---

---